«Гострі картузи» – український підрозділ дронів, що захищає Харків

У селі Липці на Харківщині українські сили, схоже, зупинили несподіваний наступ Росії. Кілька тижнів тому росіяни швидко просувалися на Харківщині. Але, українські військові, отримавши підкріплення, поступово зупиняють росіян. Втім загроза з півночі не зникла. Липці залишаються мішенню.

Неподалік чути гуркіт обстрілів поки ми на великій швидкості разом з елітним українським підрозділом проїжджаємо це зруйноване і залишене село. Двоє з команди тримають рушниці у вікні напоготові. Вони сканують небо в пошуках дронів-камікадзе, які стали одним з найпотужніших видів зброї цієї війни.

Цей український підрозділ також збирається застосовувати дрони. Вони називають себе "Гострі картузи" на честь культового серіалу. Олександр, який очолює підрозділ, каже, що на початку війни вони вийшли охороняти вулиці своїх міст з рушницями, одягнені в цивільний одяг. За його словами, це нагадувало сцени з популярного серіалу.

Але нині вони більше не різношерста група волонтерів. Це загартований у боях підрозділ, бійці якого пройшли навчання у західних спецсил. Тепер вони високотехнологічні "Гострі картузи". Для бою вони використовують дешеві, масово вироблені малі дрони.

Проте, вони зберегли свою назву і носять картузи камуфляжного кольору, з вишитим девізом - "Знайти й знищити".

Протягом останніх кількох тижнів Олександр буквально боровся за свій дім. Раніше він обробляв поля поблизу свого окопу, схованого в лісосмузі. До війни він вирощував тут полуницю. Але зараз він скидає сюди бомби.

АВТОР ФОТО,BBC/LEE DURAN

З початку наступу на півночі Харківщини команда "Гострих картузів" каже, що вбили або поранили понад 100 російських солдатів. Вони діють як маленький підрозділ військово-повітряних сил з десятками дронів і арсеналом бомб – одні для знищення танків, інші для ураження груп піхоти або окремих солдатів.

Вони або скидають бомби, або використовують дрони-камікадзе, які спрямовують безпосередньо на ціль. Їх також називають FPV дрони - First Person View дрони.

У день нашого візиту вони намагаються знайти нові цілі. Це свідчить про те, що вони мають певний успіх. Росіяни ховаються.

Щоб заповнити час, вони використовують один зі своїх більших дронів для роззброєння військових, яких вони вже вбили. Оснащений гаками дрон зрештою підбирає автомат поруч з мертвим російським солдатом.

Вони не тільки вбивають, але й забирають зброю.

Дрони до певної міри змінили хід цієї війни. Але Антон, старший брат Олександра, знає, що їх недостатньо для перемоги над росіянами.

"Ми можемо стримувати їх за допомогою дронів і завдавати їм шкоди,- каже він, — але, на жаль, не перемогти з їх допомогою". Він каже, що зброя дальнього радіуса дії, націлена на угруповування російських сил за кордоном, "могла б запобігти цьому наступу".

Росіяни також, як і українські військові, знайшли способи глушити їхні сигнали за допомогою радіо електронної боротьби. Коли "Гострі картузи" нарешті знаходять нову ціль, їхній сигнал блокується до того, як вони можуть завдати удару. Вони зазвичай втрачають чотири або п'ять дронів за день.

Попри невдачі, Олександр каже, що харківський наступ дав його втомленим людям друге дихання. Раніше вони боялися, що світ втрачає інтерес до війни в Україні. Але він знає, що небезпека все ще існує, оскільки, кінця цьому не видно.

Він каже, що очікує, що конфлікт триватиме дуже довго, "можливо, кілька років або навіть десятиліть". Жодна зі сторін, каже він, не має сили завдати вирішального удару. Щоб відкинути росіян до кордону, на його думку, Україні знадобиться "колосальна" підтримка Заходу.

Але наразі нещодавній російський наступ вдається стримати.

АВТОР ФОТО,BBC/LEE DURANT

Олег Синєгубов, керівник Харківської обласної військової адміністрації, вважає, що початковий план росіян був пройти до самого Харкова. Він розповів BBC, що нещодавно захоплені російські солдати визнали, що їхньою метою було захопити місто Вовчанськ за два дні та дістатися до Харкова за п'ять днів. Президент РФ Володимир Путін заперечував, що захоплення міста було у планах росіян.

Синєгубов вважає, що врешті росіян можна відтіснити до кордону, як це було у 2022 році. Але додає: "Звільнення території — це лише половина справи. Друга половина — утримати її".

Новий російський наступ на Харківщині знову підняв питання, чи зможе Україна справді виграти цю війну. Це безперечно висвітлило недоліки західної підтримки та напругу серед самих збройних сила України, де бійці втомлені, не вистачає озброєння і людей.

АВТОР ФОТО,BBC/LEE DURANT

Навіть якщо Україні вдасться пережити цей останній наступ, вона все одно втрачає території по всій лінії фронту довжиною у 1300 км. Україна не може змагатися з оновленою російською військовою машиною, де постійно набирають нових військових і здатні переозброюватися.

"Захід боїться Росії"

В Україні вважають, що значна частина провини через все це лежить на нерішучості її союзників. Цього тижня президент Володимир Зеленський висловив своє розчарування обмеженнями західної підтримки. Він звинуватив союзників у тому, що вони "бояться поразки Росії у війні", і хочуть, щоб Україна "виграла таким чином, щоб Росія не програла".

Україна вказує на нещодавні затримки військової підтримки з боку США. Генерал-лейтенант Ігор Романенко, колишній заступник начальника Генерального штабу України, сказав BBC, що США "організували шестимісячне вікно можливостей для росіян".

Олександр Мережко, голова парламентського комітету з питань зовнішньої політики, сказав, що такі затримки також покзали розбіжності у зовнішній політиці Заходу."Здається, дехто вже погодився на поділ України".

Він сказав, що Захід, схоже, намагається уникнути повної поразки України, не вступаючи в прямий конфлікт з Росією – "коли ви переслідуєте обидві ці цілі, це позбавляє вас рішучості", сказав він.

Генерал-лейтенант Романенко говорить більш відверто: "Захід боїться Росії", – сказав він. - Це треба подолати".

АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES

Український високопосадовець зі сфери оборони сказав BBC, що останній пакет військової допомоги США буде достатнім лише для того, щоб продовжувати оборонні операції до кінця цього року.

Іншими словами, недостатнім, щоб розпочати більш дорогий і складний наступ, щоб повернути території.

Олександр Мережко вважає, що нещодавній пакет військової допомоги США "лише дає нам кращий шанс вижити і утримати лінію фронту". Що потрібно Україні, за його словами, це зобов’язання на довгострокову та безперервну підтримку.

Нестача зброї стала ще гіршою через вагання щодо того, що Захід готовий постачати.

Генерал-лейтенант Романенко каже, що повітряні сили України вже повинні були бути посилені літаками F-16. Він називає затримку з літаками "боягузтвом".

Є подібні розчарування з приводу використання західної далекобійної зброї. США не хочуть, щоб нею стріляли по російській території. Мережко каже: "Якщо ми обмежимося лише використанням її на нашій власній території, ми просто будемо стікати кров’ю".

Він вважає, що хід війни зміниться лише тоді, коли Росія відчує наслідки війни вдома.

На передовій Антон каже, що Україна спостерігала накопичення російських сил за кордоном. Він каже, якби їх вразили раніше, "ми могли б запобігти цьому наступу".

Як це закінчиться?

Усередині України також все більше визнають, що вона може не виграти цю війну лише військовими засобами.

Депутат Олександр Мережко каже, що такий спосіб завдає величезних втрат.

"Ми знаємо, що ми стікаємо кров’ю, що половина нашої енергетики та третина економіки знищена. Ми втрачаємо людей і не маємо жодних гарантій, що за рік у нас буде зброя, яка нам потрібна".

Мережко не вірить, що колись можуть бути мирні переговори з Путіним. Але він більше не відкидає розмов про перемир’я.

Він не приймає ідею поділу України, але визнає, що повернення окупованих територій тепер може стати тривалим процесом. Він описує свою країну як "втомлену, злу, але не переможену".

Генерал-лейтенант Ромененко також вважає, що повернення втрачених земель України може бути поступовим і вимагатиме як військової, так і дипломатичної роботи.

Україна поки що не готова відмовитися від цієї війни. Але тут дедалі більше визнають, що на певному етапі доведеться розглянути інші способи її закінчення.

Дух стійкості українців і готовності боротися не згас навіть навіть попри останні невдачі на Харківщині.

Насправді Україна знову демонструє, що може кинути виклик обставинам, навіть у стані слабкості.

Автор: Джонатан Біл, Кореспондент ВВС з питань безпеки, Харківщина