«Мене розстріляли, але я вижив»: історія воїна, якого врятувало справжнє диво. ВІДЕО

Захисника Євгенія Романа. Росіяни взяли його в полон, розстріляли, фактично стратили, але він вижив і доповз до позицій наших армійців. Євгеній каже, що вижив завдяки Богу і певно тому, що має ще призначення в цьому житті.

Євген уже 19 місяць на службі. Пішов на фронт добровольцем. Служить у 5 штурмовій бригаді. Був у ремроті, але для підсилення на нулі його відправили в Іванівське під Бахмутом. Це був лютий, коли там було саме пекло.

– Там фактично окопна війна, тобто та сама найстрашніша, що може бути. Це не ліс і не  будинок, де можна сховатися. Страшно те, що тобі нема куди подітися, немає навіть медиків, там є ти, Господь Бог і твій побратим, – каже Євгеній.

Зараз там уже наші позиції. Українські війська відтиснули росіян. Але Євгеній розповідає про події майже річної давнини, коли тричі був за мить від загибелі. І можливо, саме Бог, його і вберіг.

Відео

Російський танк поцілив по позиціях

Воїн був в маленькій ямці, тож йому пощастило – вся земля посипалась на нього. Євгеній знепритомнів на 6 годин, отримав контузію, але вижив. Разом із побратимами вони мусили відступити. Але росіяни виявилися за метрів 60. Заскочили зненацька і перше питання було – хто ви і що тут робите.

– На що їм хлопчина 25 років Ульянченко Кіріл дав відповідь: мы здесь на своей земле. Після цього поступила команда всім зняти бронежилети, ну під стволом ти вже нічого не зробиш. Я вийшов останній. Наші хлопці виконали наказ, зняли каску зняли бронежилет, оскільки в них плитоноска була куплена, не ЗСУшна, тобто скидається досить швидко. А в мене був стандартний ЗСУшний: там липучки і такі нюанси, що треба час, щоб його зняти, – згадує Євгеній.

Саме той не знятий бронежилет і врятував життя Євгенієві. Бо за мить росіяни розстріляли всіх. Йому ж вийшло прострелили обидва лікті. Євген ще почув, що сталося з їхнім катом.

– Пройшло може 4-5 хвилин, як прилетіла міна. Я не знаю, чия вона була, але саме цьому руському, який нас розстріляв, відірвало ногу, він став кричати: джгут-джгут, але до нього ніхто з його побратимів не прийшов. В решті решт він впав біля нас і там лишився, – розповідає військовий.

Потім Євген знепритомнів. І прийшов до тями аж під ранок.

– І от, на диво, коли один росіянин спитав свого командира по рації, що з ним робити: розстріляти чи залишити. Я зрозумів, що вони про мене. Йому командир сказав: да оставь, еще успеешь настреляться, – каже чоловік.

А потім наші відкрили мінометний вогонь. І це був шанс, щоб дістатися своїх, бо росіяни поховались в окопах та бліндажах. Євгеній наважився і пішов. На колінах, бо так було більше шансів вижити. Зрештою, коли боєць вийшов до своїх – лікарі були шоковані. Чоловік пролежав 19 годин без турнікетів. Кулі не зачепили ні сухожилля, ні суглоби. А психологи пояснили, що й організм спрацював на виживання.

Потім були операції і реабілітація. Останній етап відновлення проходив у реабілітаційному центрі Recovery, заснованому Віктором та Оленою Пінчуками. Руки вже працюють краще, але не на повну. Психологічно чоловікові непросто, бо він весь час думає про побратимів, які залишилися там.

– Чому саме вони двохсоті? Чому я не лежу коло них? На все воля Божа, можливо, я щось маю виконати в тому житті, можливо, я щось не закінчив. Але я точно знаю, що без бога там нікуди, – підсумовує Євгеній.