Хто виробляє зброю, бронетехніку й боєприпаси в Україні. Інтерв'ю з найбільшим виробником військової техніки

Українська оборонна промисловість за роки повномасштабної війни виросла у багато разів, любить хвалитись українська влада. Левова частка виробництва - це приватні компанії, які тримають головні позиції у багатьох сферах, зокрема виробництві БПЛА, бронетехніки та навіть зброї.

Серед лідерів - "Українська бронетехніка" (Ukrainian Armor) на чолі з Владиславом Бельбасом.

Окрім виробництва відомих бронеавтомобілів "Варта" і "Новатор", компанія виробляє власну зброю, а також імпортує критично важливі боєприпаси і військову техніку з-за кордону. За два роки повномасштабної війни дохід "Укрбронетехніки" зріс в сотні разів.

Проте не все так райдужно для виробників, як може здатись - переслідування правоохоронцями, часто необґрунтовані, проблеми з якими доводиться вирішувати на рівні держави. За "Українською бронетехнікою" теж є шлейф кримінальних справ, відкритих проти компанії і особисто проти її керівника Владислава Бельбаса.

А ще відсутність достатньої кількості замовлень від держави і заборона експорту, що не дає масштабувати виробництво.

Що заважає українським виробникам, яку зброю Україна здатна виготовляти сама і чи вистачить її для перемоги, якщо західна допомога припиниться - про це все поговорили з Владиславом Бельбасом.

Російський президент Володимир Путін неодноразово публічно заявляв, що без військової допомоги Заходу Україна протримається "лише один-два тижні". Збройні сили України дійсно критично залежні від постачання боєприпасів, артилерії, літаків та іншої військової техніки від західних союзників. Але що буде, якщо ця допомога зменшиться або взагалі припиниться?

Про українські бронемашини

ВВС: “Українська бронетехніка” за роки повномасштабної війни стала найбільшим приватним виробником боєприпасів і військової техніки в Україні. За минулий рік дохід вашої компанії склав приблизно 32 мільярди гривень. Ви можете пояснити, як вам це вдалося зробити?

Владислав Бельбас: Хоч компанія відносно молода (працює з 2015 року), але займається виробництвом озброєння і військової техніки відносно давно. Війна, на жаль, у нас почалася в 2014 році. І з того часу компанія виробляє техніку, яка постійно бере участь в бойових діях, яка постійно доопрацьовується.

Також були зроблені правильні акценти у 2017-2018 році щодо диверсифікації бізнесу. Тобто компанія починала свій бізнес як виробник бронеавтомобілів, а в подальшому диверсифікувала бізнес, виробляючи міномети, мінометні постріли і розширюючи лінійку боєприпасів. Підґрунтя, фундамент був закладений ще 10 років тому.

ВВС: Ваш флагманський продукт — це бронеавтомобілі "Варта" і "Новатор"?

Владислав Бельбас: Не можна сказати “флагманський”. Тому що кожен тип озброєння — це різний сегмент, це різний замовник. Бронеавтомобілі — це один замовник в міністерстві оборони, який є експлуатантом. Міномети в 2023 році у нас більше купляли благодійні фонди, ніж міністерство оборони. Це різні замовники.

Флагман – це те, що ви робите найбільше. Тут неможливо таке сказати, тому що це різні продукти, різні споживачі.

Ми однаково пріоритезуємо боєприпаси, бронеавтомобілі та міномети. Стосовно обсягів постачання, ми плануємо на наступний рік, що це будуть боєприпаси, оскільки вже ми пройшли стадію розгону виробництва.

ВВС: Щодо мінометів останнім часом почали писати про великий дефіцит мін на фронті. Вам щось відомо про це? Ви можете пояснити, як в країні, яка робить міномети і міни, виник дефіцит мін?

Владислав Бельбас: Можу доволі просто пояснити. Ми не робили раніше мін. В Україні взагалі раніше боєприпаси артилерійські не вироблялися. В основному боєприпаси вироблялися в Росії. В Україні вони зберігалися.

Тому коли ми отримали незалежність, у нас все і розпродавалося. Україна була на передньому фланзі Радянського Союзу в разі війни з НАТО і тут розміщувалися логістичні склади в разі війни. Тому при розпаді Радянського Союзу у нас і були такі значні запаси боєприпасів, ремонтні заводи, танки і так далі.

Автор фото,Ukrainian Armor

Але насправді артилерійські постріли в Україні не вироблялися і почали вироблятися десь в 2018-19 роках малосерійно, а освоєно виробництво було якраз в 2022-24 роках. 2022-й – це був рік формування логістичних ланцюжків. 2023-й - рік випробувань, початку виробництва. 2024-й рік – це вже рік серійного постачання.

Досі існують проблеми із постачаннями і з виконанням зобов'язань постачальниками. На відміну від решти учасників ринку, наша компанія добросовісно виконує взяті зобов'язання навіть графіків постачальних. Це що стосується мінометних постачань.

Причини дефіциту достеменно мені невідомі.

ВВС: Повертаючись до бронеавтомобілів, яка кількість на рік виготовляється “Українською бронетехнікою”? Чи є плани масштабування?

Владислав Бельбас: Кількості, як ви знаєте, ми не розкриваємо. Та й, мабуть, ніхто не розкриває точної кількості, скільки виробляється.

Якщо простими цифрами для порівняння, щоб було хоч зрозуміло, про що ми говоримо – то це декілька сотень автомобілів на рік. І в цьому році ми потроїли обсяги виробництва, порівняно з минулим роком. На наступний рік ми плануємо подвоїти обсяги цього року.

Автор фото,Ukrainian Armor

ВВС: Щодо їхньої якості, якщо просто пояснити, це краще чи гірше західних зразків? Можна згадати закордонні машини “Бушмейстер” і “Бредлі”, які популярні в українському війську.

Владислав Бельбас: Тут треба порівнювати однакові автомобілі, тому що ті, що ви назвали, – це зовсім інший клас автомобілів.

Якщо порівнювати, по-перше, якість – компанія 10 років вже виробляє і постачає автомобілі на фронт, тому “дитячих хвороб” чи чогось такого, стосовно якості, у наших автомобілів немає. Претензій, нарікань від замовників у нас майже немає. Ми пріоритезуємо сервісне обслуговування і підтримку. Ми проводимо навчання перед передачею техніки замовникам.

Стосовно порівняння з конкурентами, то ми постачаємо майже всім державним замовникам, силовим відомством. І можемо сказати, що наша машина по якості серед альтернативних, серед аналогічних за технічними характеристиками машинами, одна із кращих. Це на думку замовників.

В тому сегменті, в якому ми працюємо, в аналогічних автомобілях, ми і найдешевші за ціною. При цьому ми і дешевші від внутрішніх виробників, і набагато дешевші від зовнішніх постачальників. Тут дуже важливо, що, на мою думку, українські виробники здатні забезпечити потребу в бронеавтомобілях самостійно. При цьому надати кращу якість і фінансово це буде десь на 20-30% дешевше, ніж аналогічні іноземні постачальники.

ВВС: Ви сказали, що українські виробники можуть самостійно забезпечити потреби країни. Це, наскільки я розумію, сотні тисяч машин необхідно?

Владислав Бельбас: Ні, не сотні. Просто тисячі.

ВВС: І Україна здатна?

Владислав Бельбас: Здатна повністю.

ВВС: Ви сказали, що українські машини дешевші. За рахунок чого? Ви ж іноземні матеріали використовуєте, запчастини, наскільки я розумію.

Владислав Бельбас: Якщо я розповім, то всі почнуть так робити (сміється, – Ред.).

Дивіться, в першу чергу це формування цінової пропозиції. Зараз, на жаль, війна, а війна – це спекуляція. Ціни, які ми отримуємо від багатьох постачальників, вони маніпулятивні, спекулятивні. Це погані слова, але вони є, це наше сьогодення. Це перше. Тобто всередині країни ми розуміємо, що на даний момент ми не стільки ведемо бізнес, скільки займаємося питаннями обороноздатності, забезпечення і так далі. Для когось, західної компанії чи будь-якого постачальника - це питання бізнесу, питання прибутку, для нас це питання виживання.

У нас не буде куди продавати завтра, якщо ми будемо щось виробляти дорого, чи довго, чи невчасно сьогодні.

По-друге, це маркетингова наша позиція. Тобто ми і орієнтуємося, і намагаємося, і розробляємо свої продукти – при розробці, наприклад, міномета у нас стоїть технічне завдання зробити його дешевшим, ніж аналоги чи конкуренти. При розробці автомобіля у нас технічне завдання стоїть розробити його дешевше.

Чи може Україна виробляти артилерійські боєприпаси

ВВС: Несподівано було нещодавно почути, що ви плануєте або вже навіть розпочали виготовлення 155-мм артилерійських боєприпасів. Найбільш затребуваного, найбільш дефіцитного зараз у світі боєприпасу, який критично необхідний українській армії. Світові держави скуповують їх останні запаси, продають дуже дорого. І Україна намагалася почати власне виробництво цього боєприпасу. Наскільки я знаю, були невдачі. І тут з'являється новина, що ви готові почати власне виробництво.

Владислав Бельбас: Ми готові почати власне виробництво і ми його ведемо. Тут треба розуміти, що ми ведемо постійно виробництво артилерійських пострілів. В доволі значних обсягах ми їх постачаємо. Ми ведемо виробництво мінометних пострілів. Ми постійно локалізовуємо це виробництво, оскільки ми це виробництво робимо в кооперації з іноземними партнерами.

Зараз ми співпрацюємо з трьома натівськими країнами, східноєвропейськими, стосовно такого виробництва і з достатньо значною кількістю партнерів. І плануємо на наступний рік введення в експлуатацію, запуск заводу з виробництва боєприпасів і розширення лінійки цих боєприпасів.

Які конкретно – це вже надалі ми опрацюємо, скажімо так, в залежності від того дефіциту на фронті, чи наявності комплектуючих на ринку, чи наявності виробничих спроможностей. Тобто, дійсно, ми плануємо наступний рік, таким роком розвитку і мультиплікації значної кількості виробництва артилерійських пострілів і мінометних пострілів.

ВВС: Про 155-мм снаряд йдеться в цій мультиплікації?

Владислав Бельбас: Побачимо.

Автор фото,Ukrainian Armor

ВВС: Наскільки Україна може сама себе забезпечити боєприпасами, на вашу думку? Чи все-таки критична залежність від Заходу збережеться ще довгий час?

Владислав Бельбас: Найближчим часом не зможе. Це дуже складне і болюче питання для військових, але таких перспектив у нас немає. Чому?

По-перше, вже виходило декілька західних аналітичних матеріалів щодо цього. Так от, за даними їхніх аналітиків, росіяни виробляють 3 мільйони артилерійських пострілів, а весь західний світ, який нам допомагає, 2 мільйони. Більш свіжий приклад такий — це Fox News. Вони опублікували, що Росія виробляє в три рази більше, ніж весь західний світ, при цьому в чотири рази дешевше, що стосується артилерійських пострілів. А це дуже важливо.

При тому, що в Україні відсутнє порохове виробництво, а це основний компонент артилерійських пострілів. У нас відсутнє виробництво тротилу, в Рубіжному (нині окуповане місто в Луганській області. – Ред.) раніше був завод з його виробництва, тобто зараз у нас немає вибухової речовини. Тому, звичайно, що ми залежні в першу чергу.

А по-друге, ще є таке питання, як технічна спроможність чи виробнича спроможність. В західному світі немає питання в грошах, немає їх відсутності. Там питання, на жаль, в організації виробництва. Мільйон пострілів пообіцяли нам 155-мм ще в 2023-му році. В травні цього року нам сказали, що щось постачається, а до серпня вже ближче взагалі ніхто про це не говорить. І ми насправді не знаємо, чи він поставлений, чи він не поставлений.

Тобто ми бачимо, що навіть при наявності коштів, є більша проблема організації такого виробництва. Навіть в країнах, де немає обстрілів, де немає відключень світла, де немає відкритих реєстрів, можливості ракетного знищення і так далі. Тому, звичайно, що в Україні організувати таке виробництво буде в сотні разів складніше.

ВВС: Ви згадали про проблему з порохами. Чому ця проблема настільки гостра і чому її неможливо було вирішити з 2014 року? Це дефіцит на світовому ринку, це якісь складні технології, які ми не можемо освоїти?

Владислав Бельбас: Це складна технологія виробництва. По-перше, порох виробляється із бавовни. Бавовни в нас не вирощують.

По-друге, бавовна переробляється в нітроцелюлозу, а для переробки потрібна потужна хімічна промисловість, потрібні певні висококонцентровані кислоти. І таке виробництво організувати – це не два, не три роки. Тобто побудувати такий завод по нітроцелюлозі буде достатньо довго. При переробці нітроцелюлози в порох — це вже більш простий процес, тобто він теж якийсь там затратний, але для цього потрібна певна технологія, яку, на жаль, ми втратили. В нас був завод, який виробляв порохи в Шостці, але він збанкрутував ще до 2014 року.

Автор фото,Ukrainian Armor

А ще спробуйте організувати завод з виробництва порохів. Тобто це такий дефіцит і противник розуміє, що це дефіцит. Як ми його почнемо будувати, то ми його відразу втратимо.

Також важливі терміни, скільки ми його будемо будувати. Тут питання не стільки до нас, скільки до державної координації цього процесу. Бо є Мінстратегпром – профільне міністерство, яке отримало понад 30 мільярдів грн 2022 року і понад 40 мільярдів 2023 року на організацію такого виробництва і, можливо, доцільно було б щось таке побудувати.

На жаль, у нас таких інвестиційних коштів немає і ми вимушені працювати із тим прибутком, який ми отримуємо від нашої профільної діяльності, формально реінвестуючи його в розвиток виробництва після сплати податків.

ВВС: На вашу думку, чи Захід взагалі зможе коли-небудь наздогнати, перегнати Росію у виробництві боєприпасів, чи він просто не ставить собі таку мету?

Владислав Бельбас: Мені здається, що не ставить. Те, що ми бачимо зараз, спілкуючись з нашими західними партнерами, це те, що вони підходять до цього як до бізнес-процесу.

Тобто, якщо я проінвестую сьогодні 100 мільйонів, чи зможу я продати певну кількість артилерійських боєприпасів чи пороху, щоб відбити ці 100 мільйонів, наприклад, в найближчі 3-5 років? Чи є в мене контракт? Тобто це не сприймається як військова загроза, а оцінюється економічний ефект, можливості продажу і так далі. Але це ж все-таки питання зараз безпеки, і малося би трішки по-іншому робитися…

При тому, що у них є надлишок коштів, в них є надліквідність, у них в Європі депозити від'ємні, відсотки за депозитами від'ємні. Тобто в них є кошти, і цих коштів багато, і ці кошти не працюють зараз на розвиток обороноздатності Європи взагалі.

Про самохідну артилерійську установку "Богдана"

ВВС: Повертаючись до української зброї, яка роль вашої компанії в таких проєктах, як САУ “Богдана” і ракетна система “Нептун”?

Владислав Бельбас: По “Богданах” ми працювали із виробником, з Краматорським заводом, ще до повномасштабного вторгнення. Це було просування “Богдани” на зовнішні ринки. Оскільки маємо достатньо компетенцій і комунікацій на різних ринках, ми опрацьовували постачання “Богдан”, здається, в Марокко, Єгипет, Саудівську Аравію, Малайзію. Тобто достатньо різні за географією ринки.

ВВС: Це були які роки?

Владислав Бельбас: Це до повномасштабного вторгнення. Це 2019-2021 роки. Вже після повномасштабного вторгнення у нас на той момент був залишок шасі від іншого проєкту “Вільха”, залишок шасі МАЗ. І ми запропонували Краматорському заводу швидко виробити броньовані шасі із наявних для встановлення артилерійських систем.

У подальшому почалась така наша співпраця, реалізація артилерійських систем на шасі, які ми бронюємо.

ВВС: Зараз виготовлення цієї системи фінансують західні партнери?

Владислав Бельбас: Нам невідомо, оскільки контрактоотримувачем виступає Краматорський завод, але з відкритих джерел ми бачили, що якусь кількість профінансувала Данія і зараз якийсь черговий транш на 400 мільйонів євро виділений також для цих цілей.

ВВС: Була заявлена публічно цифра 19 виготовлених машин за минулий місяць. На вашу думку, Україна може виготовляти десятки “Богдан” на місяць, так?

Владислав Бельбас: Навіть більше. Президент заявляв ще в травні, здається, чи в квітні, що виробляється понад 10 машин на місяць. Зараз це більша цифра.

Автор фото,Ukrainian Armor

ВВС: Ви згадали про експортний потенціал “Богдани”. Я так розумію, була зацікавленість в ній ще навіть до того, як вона фактично себе проявила у бойових діях? Як це можна пояснити? Її вартістю чи чим саме?

Владислав Бельбас: За задумом, “Богдана” доволі проста система з низкою таких унікальних технічних характеристик, простотою використання, дублюванням механічними електронних систем і так далі.

Ми це побачили на прикладі відпрацювання по острову Зміїному. Там було дві гаубиці, якщо знаєте цю історію. Працювало дві гаубиці - “Цезар” (французька САУ. – Ред.) і “Богдана”. І от “Богдана” в перший день зламалася, її до другого дня відремонтували. А “Цезар” вже після того, як зламався, неможливо було його відремонтувати на місці.

Це говорить про те, що для військових ця гаубиця надійна, ця гаубиця проста в використанні, вам не потрібно навчати оператора півроку-рік за кордоном для того, щоб її використовувати. В цьому якраз і є така її перевага.

Але іноземні замовники вимагають ще низку комплексних системних рішень. Тобто це мають бути автомобілі заряджання, це мають бути автомобілі цілевказання. Можна приклад такий навести по “Вільхах”. Ми теж брали участь в виробництві комплексу “Вільха”. Це аналог “Смерча” російського.

Автор фото,АрміяІнформ

Ми ще до повномасштабного вторгнення, наприклад, до цього комплексу виробляли автомобілі розвідки і цілевказання. Тобто автомобіль з безпілотником, з певним екіпажем. Те, що зараз по факту бойових дій, вже після повномасштабного вторгнення, наприклад, із HIMARS використовується завжди безпілотник розвідки і цілевказання зі своїм екіпажем.

Тобто ми це робили ще до війни і це будемо робити надалі і з “Богданами”. “Богдани” мають перетворюватися із просто гаубиці в комплекс артилерійський, який інтегрований в систему управління полем бою.

ВВС: Це після війни вже планується чи вже зараз можна очікувати?

Владислав Бельбас: Воно буде розвиватися і в нас, у військах, але це ж питання бюджету. І на експорт це теж буде розвиватися.

ВВС: Ви згадали “Вільху”. Щось давно про неї не було чутно. Це проєкт закритий, чи ви не знаєте його долю?

Владислав Бельбас: Це проєкт був експортний. На жаль, зараз експорт закритий, тому проєкт заморожений. Я би не сказав, що проєкт повністю закритий. Але, мабуть, це треба із виробником говорити щодо виробництва і постачання для Збройних Сил.

ВВС: І ще про “Нептун”. Ви були долучені до його виготовлення. Що ви можете сказати про цю вже доволі знамениту українську ракетну систему?

Владислав Бельбас: Перший комплекс вироблявся в кооперації з нашою компанією, доволі швидко був нами реалізований, десь за пів року. Але в подальшому вже конструкторське бюро “Луч” почало використовувати броньовані автомобілі “Татра”. Тому там обсяг наших робіт скоротили до виробництва тільки броньованих командних пунктів. Але зараз уже отримуючи значні компетенції в бронюванні різних шасі, ми сподіваємося на продовження такої роботи, і в тому числі по “Вільсі”.

Чи дозволяти експорт зброї з України

ВВС: Ви згадали проблему – хоча дехто вважає, що це зовсім і не проблема – із закритим експортом озброєння з України. Чи має Україна дозволити експорт озброєння? Багато виробників, менших за вас, кажуть, що це критично необхідно для них, для виживання, для отримання коштів на створення власної продукції.

Владислав Бельбас: По-перше, у нас немає жодного нормативного документа, який би забороняв експорт. Тобто ні закону, ні розпорядження, нічого на заборону експорту немає. Це в індивідуальному порядку Державна служба експортного контролю просто не видає ліцензії на заявки. При цьому вони десь логічно кажуть, що "так у нас і заявок-то небагато".

ВВС: Тобто - надсилайте нам, ми дозволимо?

Владислав Бельбас: Ну, надсилайте, ми відмовимо, але не надсилають навіть.

По-перше, відкритий експорт, на мою думку, це обов'язково. Чому? На даний момент ми не опрацьовуємо експортні постачання, але ми перебуваємо в третьому році повномасштабного вторгнення, коли ми вже з короткочасної війни перейшли в війну економік, війну протистоянь.

Війна економіки, це коли у вас 60-70% йде на цілі оборони, тобто ви податки тільки з цієї сфери можете збирати, якщо ви туди витрачаєте. Без експорту певні виробники не зможуть підтримувати виробничі свої спроможності у випадку, коли вони мають велику виробничу спроможність, а у них контрактують якусь маленьку кількість.

Я вам наведу приклади. Є компанія, яка може виробляти, наприклад, тисячу розвідувальних дронів, а Міноборони купує 30. Ці 30 дронів можна виробити за 2-3 тижні, ну за місяць. Компанія, яка має бронювання співробітників, вона виробила їх за місяць, втратила своє бронювання, співробітників мобілізували і ми втратили можливості виробництва тисячі дронів.

Автор фото,EPA

Тобто має бути якась логіка в цих дозволах, має бути пріорітетизація внутрішніх замовників. Насправді механізм такої реалізації існує з 2015 року. У нас є міжвідомча комісія з військово-технічного співробітництва, яка узгоджує такі заявки з усіма профільними службами, які причетні до військово-технічного співробітництва.

Питання в політичному рішенні. Є певне вузьке коло людей в Україні, які ведуть переговори стосовно міжнародної допомоги, стосовно отримання допомоги. Нам потрібно дати інструменти цим людям, керівництву України, як себе вести і на які позиції ми маємо отримувати дозволи.

Тому що буде складно, умовно, президенту прийти у когось просити допомогу, а та сторона скаже: так ви тут нещодавно у тендері у нас по військовому безпілотнику виграли замовлення. Це буде неправильна ситуація і вона зашкодить загальній. Тому я поки що не розумію, як це правильно подати, як це зробити, але з точки зору логіки економіки, з точки зору підтримання виробничих спроможностей - це must have.

ВВС: Особисто ваша компанія готова щось експортувати вже? Є зацікавленість? Можливо, якісь попередні домовленості?

Владислав Бельбас: Є зацікавленість, поки що не готові працювати, тому що ми намагаємося максимально співпрацювати з нашими внутрішніми замовниками.

Імпорт озброєння в Україну

ВВС: Ви згадали також західну допомогу, західних партнерів. Очевидно, що Україна залежна від західної допомоги. Але (і такі варіанти вже проговорюються) якщо, наприклад, в наступному році обсяги цієї допомоги суттєво впадуть, будуть суттєво скорочені або взагалі припиняться – чи може український ОПК забезпечити українську армію?

Владислав Бельбас: Ми вже говорили з вами про те, чи можемо ми самі боєприпаси виробляти, чи забезпечити достатню кількість. Відповідно, якщо боєприпаси не можемо, то і ОПК не зможе забезпечувати армію повністю. Не зможемо. І це буде колосальна проблема.

В двох площинах. Перша – це фінансова. Тобто такий тягар країна навряд чи потягне, ще і коли в тебе противник забезпечений ресурсами і фінансовими, і природними, і санкції зараз обходяться, і так далі. Тобто це складне питання. Ми не здатні настільки протистояти противнику.

По-друге, це технічна спроможність. Тобто, маючи постійні ракетні обстріли, відсутність, наприклад, порохового виробництва, виробництва вибухових речовин, самостійно тим більше ми їх не створимо. Ми їх не створили, маючи цю допомогу, а самостійно ми їх тим більше не створимо.

ВВС: До речі, ви одна з небагатьох компаній, які імпортують озброєння, військову техніку. Чи можете ви сказати, що саме імпортуєте і, власне, чи збільшується зараз попит на імпорт, чи зменшується?

Владислав Бельбас: Ми імпортуємо все – від патронів 5,45х39, це дефіцитний патрон – до комплексів протиповітряної оборони… ну, і винищувачі ми пропонували, але ще не постачали.

Тобто все, що завгодно, скажімо так. Все, що підпадає під визначення озброєння і військової техніки. Ключове – це, звичайно, боєприпаси, артилерійські боєприпаси, постріли до гранатометів, гранатомети, РПГ, СПГ, постріли до них, міни протитанкові. Це дуже широка лінійка.

Автор фото,EPA

ВВС: Ви згадали про комплекс ППО і про винищувач. Тобто ви готові закупити літаки і переправити в Україну?

Владислав Бельбас: Так.

ВВС: Ви знаєте, де це можна зробити, за яку суму. То в чому тоді є перепона?

Владислав Бельбас: В таких складних проєктах багато перепон, в тому числі втручання росіян. Тобто вони можуть зашкодити. Це ж питання військово-політичної співпраці з країнами. Теж наші противники не сплять, блокують, як можуть, наші закупівлі, блокують, як можуть, переговори.

ВВС: Тобто ви як приватна компанія реалістично можете купити винищувач для української армії?

Владислав Бельбас: Так.

ВВС: І були конкретні домовленості, були спроби?

Владислав Бельбас: Так.

ВВС: Але вони, вочевидь, невдалі, оскільки ми про це не чули, я так розумію. Про які винищувачі йдеться, ви можете сказати?

Владислав Бельбас: Не хотів би.

ВВС: Зрозуміло. А щодо комплексу протиповітряної оборони, то ви розробляєте власний чи долучені до розробки?

Владислав Бельбас: Долучені.

ВВС: Можете сказати більше, що це за комплекс?

Владислав Бельбас: Ні.

ВВС: Ви пробували імпортувати систему ППО?

Владислав Бельбас: В реалізованих проєктах цього немає.

ВВС: Але була спроба, знову ж таки. Найчастіше чому такі спроби невдалі? Тому що Росія дізнається про це, починає свою кампанію, щоб завадити, чи просто країни відмовляються?

Владислав Бельбас: З винищувачем, наприклад, наша кореспонденція була перехоплена росіянами і таке постачання було заблоковано.

ВВС: З якої країни – ви не можете назвати?

Владислав Бельбас: Ні.

ВВС: Зрозуміло. Щодо комплексу ППО така сама ситуація чи там інша?

Владислав Бельбас: Там технічна ситуація. Оцінка, інспекція, пошук бюджетів і так далі.

ВВС: Дивлячись, наскільки був складний процес передачі від західних країн літаків F-16, просто купити винищувач і перевезти його, віддати, сказати: користуйтеся – це ще більш фантастично звучить?

Владислав Бельбас: Це більше технічна складність і важкість політичного рішення, ніж складність якогось процесу купівлі-продажу. В цьому складного насправді нічого немає. Так, тут задіяно різнорівневі заходи впливу в певних країнах, але у нас є достатньо досвіду для того, щоб це реалізувати.

Труднощі ОПК в Україні

ВВС: Наскільки важко в Україні відкривати нові заводи з виробництва озброєння, підтримувати діючі процеси, враховуючи ракетні обстріли, атаки безпілотників і, загалом, відкритість української оборонної промисловості в часи повномасштабної війни? Наскільки це важко для вас?

Владислав Бельбас: Це умовне питання, чи важко… Відкритість оборонно-промислового комплексу починається з того, що у нас станом на третій рік війни будь-які дані про компанії перебувають у відкритому доступі.

На жаль, всі реєстри відкриті. Ви можете знайти будь-яку компанію в земельному кадастрі, де вона розташована. Тобто противнику дуже і не треба напрягатися, щоб знайти координати підприємства, по якому ударити ракетами. Тому в такій ситуації… Наприклад, придбав якусь земельну ділянку і ти відразу світишся у реєстрі. Чи я орендую щось, а потім до тебе приходить аудит і публікують на сайті, де вони перевіряли, адреса і так далі.

Дивіться, ми не можемо піти в банк, взяти якийсь там кредит і побудувати якийсь завод, тому що банк каже, що ви ж у відкритому доступі побудуєте, його рознесуть – це ризики, дайте нам заставу в розмірі того заводу, а то і двох. Навіщо тоді такий кредит?

От в такій парадигмі, на жаль, ми працюємо. Вона важка, вона психологічно важка. Тому що жоден приватний виробник із мого кола спілкування, а я з багатьма спілкуюся, не отримав, наприклад, кошти на релокацію, на компенсацію втраченого майна, не отримали кошти на організацію якогось виробництва чи розширення виробничих спроможностей. Приватні виробники при цьому податків сплатили набагато більше, ніж будь-які державні компанії. А з податків живе ця економіка і живе ця війна. І в такому ракурсі, якщо на це дивитися, то це складний психологічно процес, коли ти б'єшся з вітряними млинами.

Потім ще прийдуть якісь правоохоронні органи і скажуть, що ви не так билися, не так продавали, не так пропонували. Тому так, це такий важкий процес. Але хто бореться, той поборе.

ВВС: Правильно я розумію, що ви бачите певний тиск з боку держави? Я вже не кажу про сприяння.

Владислав Бельбас: Не те, що тиск. Більше недопрацювання. Тиск бюрократичний він не тільки на нас здійснюється. Тиск з боку держави, він не здійснюється на “Українську бронетехніку”. Він здійснюється на галузь взагалі – це зарегульованість, яку ми маємо. Ми самі собі створюємо перепони для розвитку свого оборонно-промислового комплексу.

ВВС: А немає відчуття, що держава певним чином хоче тримати цих приватних виробників ОПК під контролем постійним - кримінальними справами, аудиторськими перевірками?

Щодо вас особисто є кримінальна справа, доволі вже стара – тим не менш, вона не закрита, наскільки я розумію. Минулого року у вас були аудиторські перевірки, відкриття кримінальних справ. До речі, що з ними? Вони закриті?

Владислав Бельбас: Вони не закриті. Рівно рік тому ми виходили з пресконференцією про те, що дійсно є кримінальне провадження. Причому тоді не весь ринок сприйняв це. В подальшому ми проводили пресконференцію із Федерацією роботодавців і вже там було озвучено, що понад 40 компаній мають кримінальне провадження.

Станом на зараз кримінальне провадження не закрите, хоча підґрунтя вже воно не має, оскільки було унормовано законодавчо (щодо прибутку виробників ОПК. – Ред.).

Я не можу сказати, що держава на приватних виробників тисне. Це загальна норма. Тут немає такого – приватні чи неприватні.

Для мене показовими були перший квартал 2022-го року, чи перші три місяці війни, коли перевіряючі органи з'їхали десь на захід України, а хтось – за кордон, і була зменшена бюрократія. Тобто під ударом агресора наша нація згрупувалася, самоорганізувалася, і дуже багато процесів було з того часу запущено позитивних, без участі держави.

Не можна сказати, що держава не робить нічого, але держава постійно сама собі створює перепони. Це якийсь наш челендж український, мабуть, особливість. Тому що ми самі собі створюємо, на мою думку, бюрократично створюємо якісь перепони, які трохи незрозумілі нашим західним партнерам.

З іншого боку, і міністр оборони зараз заявляє, і колишній міністр стратегічних галузей промисловості про наші можливості виробництва зброї на 20 млрд доларів, а можливості фінансування – в 6 млрд. Тобто ми вже можемо набагато більше, ніж може держава законтрактувати.

Я би тут тільки до цих тез ще додав, а чи потрібно воно нам те, що ми можемо. Знаєте, це ж не обов'язково те, що потрібно нашим військовим. Якщо ми можемо, то давайте виробляти артилерійські постріли, давайте там виробляти те, що дійсно потрібно.

ВВС: А хіба немає такої тези, що все необхідно на фронті, і насамперед мільйон безпілотників?

Владислав Бельбас: От ми говорили, наприклад, про розвідувальні безпілотники. Ми вже насичені ними. Відповідно до того, що я знаю, немає критичної, нагальної потреби в них. Тому тут треба теж оцінити ці параметри.

ВВС: І на сам кінець, яка основна проблема українського оборонно-промислового комплексу? Це брак людей, брак грошей, брак технологій чи брак політичної підтримки?

Владислав Бельбас: Це брак коштів і брак координації виробничих спроможностей. Брак коштів чому? Тому що той бюджет, який ми маємо, він не може покривати всі наші виробничі можливості.

І тут дуже правильна стратегія була би прямої підтримки виробників, прямі закупівлі так звані. Тобто, щоб іноземні держави напряму закуповували у підприємств, виробників певну техніку. Нашими західними партнерами сформовані коаліції компетентності так звані, є інформація про те, що вже закупили “Богдани”.

Це те, що я на початку інтерв'ю казав: на Заході немає дефіциту коштів, на Заході є дефіцит спроможності, а у нас є дефіцит коштів. Давайте ці два параметри скрутимо разом і будемо розв'язувати питання дефіциту коштів всередині країни шляхом залучення зовнішніх коштів.

І тут треба відмітити дуже важливий момент, це знову ж ці "качелі" із замороженими російськими активами. Насправді, якби там якусь десяту частину цих активів чи прибутків з цих коштів ми отримали відразу, у нас би відсотків 30 проблем знялося б одночасно.

ВВС: Під час інтерв'ю ми неодноразово згадували про дрони, безпілотники. “Українська бронетехніка” планує йти в цю нішу, створювати свій власний, літальний або наземний безпілотник?

Владислав Бельбас: Можна я відповім інтригуюче?

ВВС: Будь ласка.

Владислав Бельбас: Ми виробляємо боєприпаси, а боєприпаси можуть бути реалізовані і літаючі. Тобто ми розглядаємо і розробляємо такий продукт, який скоро ми презентуємо на ринку.

Автор: Олег Черниш, BBC Україна