«Мені пропонують секс як велику послугу, бо я людина з інвалідністю»

Британка Голлі Гредер було лише 16, коли хтось запитав, чи може вона, людина з інвалідністю, займатися сексом.

Відтоді дівчина отримала безліч схожих запитань: чи можна займатися "жорстким сексом", чи обов'язково робити це в інвалідному візку.

"Люди думають, що роблять послугу, звертаючи на мене увагу. Найгірше, що я вже не дивуюся і не ображаюся".

Голлі, якій зараз 26, страждає на хронічні болі й синдром гіпермобільності суглобів. Вона одна з багатьох жінок, які боряться з негативними стереотипами й стигмою щодо кохання, знайомств і романтичних стосунків серед таких, як вона сама.

На її думку, важливо говорити про те, що люди з інвалідністю теж можуть мати щасливі стосунки.

Голлі почала зустрічатися зі своїм майбутнім чоловіком Джеймсом ще підлітком. Вони вже дев'ять років разом, а на початку цього року одружилися.

"ЗМІ часто змальовують людей з інвалідністю як нещасних, знедолених. Таких, що мають жалюгідне життя. Ми для них - просто сумна історія", - каже Голлі.

І додає, що завжди відчувала підтримку коханого чоловіка, а от з боку інших - ставлення, сповнене стереотипів.

"Коли ми тільки почали жити разом, мені казали: "Якщо твоє здоров'я погіршиться, він тебе покине. Ти станеш тягарем, з яким він не зможе впоратись".

Дівчина розповіла, що в школі про неї ходили різні чутки. Дехто, не соромлячись, запитував просто в обличчя.

"Коли йдеться про людей в колісних кріслах, найперше, що цікавить: чи можуть вони займатися сексом?"

Голлі згадує, що хлопці з її класу ставили дуже особисті й нав'язливі запитання.

"Наприклад, чи можу я займатися сексом тільки в кріслі? Чи не вивихну при цьому суглоби? Чи можу дозволити собі жорсткий секс?"

Такі ж запитання вона отримувала у приватні повідомлення в соцмережах. А увага з боку протилежної статі виставлялась як велике щастя, за яке вона має бути вдячна.

Голлі хотіла б, щоб ЗМІ показували людей з інвалідністю більш життєствердно. За її словами, єдиний позитивний приклад, який вона останнім часом отримала, це персонаж Айзек Гудвін у серіалі "Статеве виховання".

Автор фото,RAM Photography & Film

38-річна Нікола Томас – незряча. Вона теж каже, що людей зазвичай найбільше цікавить, як вона, маючи таку особливість, займається сексом.

"Це таке делікатне й особисте питання. У мене аж подих перехоплює, коли я це чую".

У Ніколи оптікомієліт - аутоімунне захворювання, внаслідок якого 15 років тому вона втратила зір на одному оці, а на другому - п'ять років тому.

"Багато людей бачать в сліпоті бар'єри, я хочу їх зламати".

Нікола має хобі: вітрильний спорт, паддлбординг (вид спорту, в якому потрібно стояти на дошці й рухатися по воді за допомогою весла). Вона також любить подорожі, її наступна поїздка - до Гонконгу.

Автор фото,Nicola Thomas

Коли Нікола втратила зір, у неї був хлопець, але їхні стосунки не склалися.

"До мене ставилися як до тягаря. Люди казали, що він не може бути моєю доглядальницею. А мені це й не було потрібно".

Її нинішній хлопець також має порушення зору.

"Хоча ми обоє незрячі, ми самостійно орієнтуємося в місті, ходимо на побачення. Нас ніщо не стримує".

Нікола теж відчуває дію стереотипів, коли до неї виявляють інтерес.

"Чоловіки пишуть в соцмережах, запрошують на побачення. А коли я кажу, що незряча, відразу змінюються. Починають поводитись так, ніби роблять мені послугу. Це моментально відштовхує".

"Я хочу зруйнувати цей стереотип. Я живу повноцінним і щасливим життям", - запевняє дівчина.

Люди з інвалідністю мають право досліджувати свою сексуальність і розвивати романтичні стосунки, як і всі інші, твердить Кет Воткінс з уельської спілки людей з інвалідністю.

"Чому для таких як ми це має бути табу? Їжа і дах над головою – не єдині наші потреби".

"Жити повноцінним життям і насолоджуватися собою - це лише частина життя, а люди з інвалідністю не приділяють цьому належної уваги".

Вона вважає, що адаптовані секс-іграшки та інтимні аксесуари можуть допомогти відчути впевненість у собі. І їх повинно бути більше на секс-сайтах та у спеціалізованих магазинах.

"Вам має бути комфортно із собою, ви маєте розуміти своє тіло, щоб розповісти іншим, як воно працює. Любов до себе також дуже важлива".

Автор: Джемма Данстан, BBC Wales Live