| ЖЖ » Новини » Люди і Суспільство » 2024 Август 11 » 21:45:54 |
Хочете жити довше? Проводьте більше часу з друзями
Друзі можуть впливати на ваше здоров’я так само, як і заняття спортом. Автор нової книги про наші стосунки з людьми Девід Робсон досліджує докази та причини цього дивовижного зв’язку.
Якщо ви стежите за новинами у галузі здорового життя та довголіття, ви, мабуть помітили, що дослідники все більше уваги приділяють нашим стосункам.
Нам кажуть, що люди, які мають багато друзів та знайомих, як правило, значно здоровіші, ніж ті, хто почувається самотнім.
Наші соціальні стосунки так міцно пов’язані з довголіттям, що Всесвітня організація охорони здоров’я щойно заснувала нову Комісію із соціальних зв’язків, зазначивши, що її діяльність є "глобальним пріоритетом охорони здоров’я".
Можливо, ви дещо скептично ставитесь до цих тверджень, як і до загадкових механізмів, які можуть пов’язувати наш фізичний добробут з якістю наших стосунків.
Але останніми десятиліттями ми почали краще розуміти "біопсихосоціальну" модель здоров’я.
Досліджуючи ці питання для своєї книги The Laws of Connection ("Закони зв’язку"), я виявив, що наші дружні стосунки можуть впливати на все: від сили імунної системи до ризику померти від серцевих захворювань.
Висновки цього дослідження однозначні: якщо ми хочемо прожити довге і здорове життя, пріоритетом мають стати стосунки з людьми навколо нас.
Перші дослідження цього почали зʼявлятися на початку 1960-х років.
Тоді Лестер Бреслоу з Департаменту охорони здоров’я штату Каліфорнія розпочав амбітний проєкт. Він вирішив дослідити, які звички і поведінка збільшують тривалість життя.
Для цього він залучив майже 7000 учасників з округу Аламеда в Каліфорнії. За допомогою великих анкет він побудував надзвичайно детальну картину їхнього способу життя, а потім відстежував стан їхнього здоровʼя протягом наступних років.
Протягом десятиліття команда Бреслоу визначила багато інгредієнтів, які, як ми тепер знаємо, необхідні для міцного здоров’я: не палити, вживати алкоголь помірно, спати сім-вісім годин на добу, робити фізичні вправи, уникати нездорової їжі, підтримувати помірну вагу, не забувати про сніданок.
У ті часи ці висновки були такими приголомшливими, що коли команда дослідників представила результати Бреслоу, він подумав, що це якийсь жарт.
Однак дослідження тривали, і до 1979 року двоє колег Бреслоу – Ліза Беркман і С. Леонард Сайм – виявили ще один чинник, який впливав на довголіття людей - соціальні зв’язки.
У середньому люди з найбільшою кількістю зв’язків мали приблизно вдвічі менше шансів померти, ніж люди з меншим колом знайомих.
Результат не змінювався, навіть коли дослідники контролювали такі фактори, як соціально-економічний статус і здоров'я людей на початку опитування, а також куріння, фізичні вправи та дієту.
Автор фото,Getty Images
Згодом стало зрозуміло, що значення мають всі види стосунків, але деякі з них - важливіші. Гарні стосунки з партнером і близькими друзями мали найбільший ефект, але навіть випадкові знайомства у церкві чи боулінг-клубі також впливали на тривалість життя.
Зрозуміло, чому ці сміливі висновки працівники громадської охорони здоров’я спочатку зустріли скептично.
Вчені звикли розглядати наш організм як своєрідну машину, переважно відокремлену від нашого психічного стану та соціального середовища.
Але відтоді численні дослідження підтвердили, що стосунки та самотність протилежним чином впливають на нашу схильність до багатьох захворювань.
Ризик важких хвороб
Соціальні стосунки можуть, приміром, зміцнити вашу імунну систему та захистити вас від інфекції.
У 1990-х роках Шелдон Коен з університету Карнегі-Меллона в США розпитав 276 учасників дослідження про їхні соціальні зв'язки.
В учасників експерименту перевірили наявність інфекцій, а потім помістили в карантин і попросили вдихнути крапельки води з риновірусом – вірусом, який викликає кашель та чхання.
Протягом наступних п’яти днів у багатьох людей почали розвиватися симптоми застуди. Але вони виявлялися меншою мірою в тих, хто мав широке і різноманітне коло знайомих.
Люди з найнижчим рівнем соціальних зв’язків мали в три-чотири рази більший ризик захворіти на застуду, ніж ті, хто мав активні родинні зв’язки, друзів, колег і знайомих.
Будь-який хороший науковець завжди зважає на інші чинники, які можуть пояснити результат. Логічно припустити, що самотні люди можуть вести менш активний спосіб життя та менше займатися фізичними вправами.
Однак, як також виявили Беркман і Сайм, цей зв’язок зберігався навіть після того, як дослідники врахували ці фактори.
Крім того, масштаб ефекту значно перевищував переваги постійного прийому вітамінних добавок – ще один захід, який ми можемо вжити для посилення імунної системи.
Автор фото,Getty Images
Вплив соціального життя на наше здоров’я поширюється навіть на ризик таких важких хронічних хвороб, як діабет 2 типу.
Дослідження 4000 учасників Англійського довгострокового дослідження старіння показало, що вищий бал за шкалою самотності Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі – анкетою, яку вчені використовують для вимірювання соціальних зв’язків – передбачає появу діабету 2 типу протягом наступного десятиліття.
Вченим вдалося навіть виявити деякі докази того, що люди з сильнішими соціальними зв’язками мають менший ризик розвитку хвороби Альцгеймера та інших форм деменції.
Однак найбільш переконливі докази стосуються серцево-судинних захворювань.
Великі дослідження, які відстежували стан здоров’я десятків тисяч людей протягом багатьох років, неодноразово підкреслювали цей зв’язок.
Він помітний навіть на ранніх стадіях – люди з поганими соціальними стосунками мають більше шансів на розвиток гіпертонії, а в найгірших випадках самотність збільшує ризик серцевого нападу, стенокардії або інсульту приблизно на 30%.
Щоб оцінити загальний вплив соціального життя на здоровʼя, Джуліанна Холт-Ланстад, психолог з Університету Бригама Янга в Прово, штат Юта, зібрала результати 148 досліджень.
Разом вони охоплювали 300 000 учасників і вивчали переваги соціальної інтеграції та небезпеку соціальної ізоляції.
Дослідниця порівняла наслідки самотності з ризиками різних чинників способу життя, як-от куріння, вживання алкоголю, фізичні вправи та фізичну активність, індекс маси тіла, забруднене повітря та прийом ліків для контролю артеріального тиску.
Результати, опубліковані в 2010 році, були вражаючими.
Холт-Ланстад виявила, що кількість і якість соціальних стосунків людей дорівнюють або перевершують майже всі інші чинники, які впливають на смертність людей.
Чим більше люди відчувають підтримку оточуючих, тим краще їхнє здоров’я та менша ймовірність смерті.
Загалом соціальні зв’язки – або їх відсутність – відіграють більшу роль у здоров’ї людей, ніж споживання алкоголю, фізичні вправи, індекс маси тіла та забруднення повітря. Близькими за впливом були лише наслідки куріння.
Як це довести?
Це дослідження мало своїх критиків. Аби точно довести причинно-наслідковий зв’язок між чинником способу життя та загальною тривалістю життя потрібно провести контрольований експеримент, у якому людей випадковим чином розподілятимуть за різними умовами.
Так, як випробують нові ліки – одні учасники приймають таблетки, інші - плацебо.
Тоді в експерименті про соціальні звʼязки одних людей довелося би змушувати відчувати самотність, позбавляти їх друзів, а іншим - навпаки надати готову соціальну мережу, повну люблячих людей.
Очевидно, що це й практично неможливо, й етично сумнівно. Мабуть, саме тому деякі люди сумніваються у висновках досліджень про вплив соціальних зв’язків.
Вони припускають, що, попри всі зусилля, вчені могли пропустити якийсь важливий чинник, який створює ілюзію зв’язку між нашим соціальним життям і нашим здоров’ям та довголіттям.
Автор фото,Getty Images
Тим часом цей аргумент не такий переконливий, як може здаватися.
Зрештою, через етичні застереження ми не можемо провести рандомізовані експерименти на людях, щоб довести, що паління скорочує життя. Але мало хто з учених сьогодні заперечуватиме цей звʼязок.
Це пояснюється тим, що дослідники мають інші критерії, щоб продемонструвати причинно-наслідковий зв’язок між способом життя та хворобою.
Холт-Лунстад зазначає, що в довгострокових дослідженнях, як-от дослідження Лестера Бреслоу у Каліфорнії, вчені звертають увагу, по-перше, на часову послідовність - чи передує чийсь вибір способу життя розвитку хвороби.
У цьому випадку послідовність дуже чітка: люди повідомляли про свою самотність задовго до того, як у них розвивалися хвороби.
По-друге, дослідники також можуть шукати зв’язок між дозою і наслідками. Тобто чи призводить більший вплив певного чинника способу життя до більшого ризику.
Знову ж таки, є чітка закономірність. Повністю ізольовані люди мають вищий ризик хвороб, ніж ті, хто відчуває самотність час від часу. А останні хворіють частіше, ніж ті, хто має активне коло спілкування.
Результати можна перевірити в різних популяціях та за допомогою різних видів вимірювань. Якби наслідки виявили лише в одній невеликій вибірці або лише під час одного опитування, для скепсису були б причини. Однак це не так.
Позитивний вплив соціального життя на здоров’я задокументований у різних країнах, каже Холт-Лунстад, яка використовувала методи кількісної оцінки соціальних зв’язків людей.
Незалежно від того, запитуєте ви про суб’єктивні відчуття чи розглядаєте об’єктивні факти, як-от сімейний стан чи точну кількість зустрічей з друзями протягом місяця, тенденція залишається незмінною.
Ми навіть можемо спостерігати схожі явища в інших соціальних видах ссавців, як-от дельфіни, бабуїни чакма та макаки-резус. Що більше індивід інтегрований у свою групу, то довше його життя.
Відповідь в еволюції
Щоб зрозуміти, як і чому міцність наших соціальних зв’язків так сильно впливає на здоров’я, ми повинні подивитися на еволюцію.
Коли перші люди пристосувалися жити у великих групах, все, від їжі до захисту від хижаків, залежало від їхніх стосунків.
Втрата звʼязків із групою загрожувала голодом, хворобами та травмами.
Автор фото,Getty Images
У результаті наш мозок і тіло могли еволюціонувати так, що соціальна ізоляція стає серйозною загрозою.
Можливо тому ми відчуваємо такий біль, коли самотні та відокремлені від людей. Так само як фізичний біль змушує нас шукати безпеки та лікувати свої рани, соціальний біль, можливо, має переконати нас уникати ворожості та відновлювати позитивні стосунки.
Почуття відторгнення або відокремленості також викликають каскад фізіологічних реакцій.
У нашому еволюційному минулому вони мали захищати людей від безпосередньої небезпеки, яку створює ізоляція, наприклад, від нападу хижака чи ворога.
Мозок запускає вивільнення норадреналіну та кортизолу – гормонів, які тримають мозок напоготові до загроз і готують тіло до агресії. А імунна система починає посилювати виробництво запальних молекул для захисту від патогенів.
Ці процеси знизили б ризик зараження у первісних людей, якби вони отримали поранення під час нападу. Почуття ізоляції та соціальний стрес також можуть збільшити утворення фібриногену - білку, який сприяє згортанню крові і допомагає у загоєнні ран.
Хоча така реакція підвищує шанси на короткострокове виживання, у тривалій перспективі вона завдає шкоди. Коли організм постійно підготовлений до ворожості та агресії, це створює додаткове навантаження на серцево-судинну систему.
Хронічне запалення може запобігти інфікуванню рани, але супутня імунна відповідь, яка гірше реагує на віруси, може збільшити шанси підхопити застуду.
Хронічне запалення також спричиняє знос інших наших клітин, що підвищує ризик діабету, хвороби Альцгеймера та серцевих захворювань. А високий рівень фібриногену може спричинити тромбоз, що призводить до інфаркту чи інсульту.
Якщо ми проводимо десятиліття в самотності та ізоляції, ці зміни різко підвищують ризик хвороб та ранньої смерті.
Однак коли люди активно спілкуються і мають соціальну підтримку, їхній організм пригнічує такі процеси, як запалення. У результаті вони матимуть міцніше здоров’я, що робить їх менш сприйнятливими до хвороб.
Як людину-інтроверта, яка страждає від сором'язливості, ці висновки спершу здалися мені тривожними.
Як нам скористатися перевагами соціальних зв’язків, якщо ми не дуже товариські від природи? Але, заглибившись у дослідження, я виявив, що наші соціальні навички схожі на м’язи. Що більше ми їх використовуємо, то сильнішими вони стають. Навіть затяті інтроверти можуть навчитися бути більш товариськими, якщо захочуть.
Приблизно так само, як ми плануємо режим фітнесу для підвищення фізичної активності, ми можемо знайти способи розширити соціальну взаємодію, плекаючи старі зв’язки та створюючи нові.
Люди - соціальні тварини, якщо тільки ми створимо для себе відповідні можливості.
Автор: Девід Робсон, BBC
Тэги: