Росія захопила місто Вугледар. Як це сталося і що буде далі

Російські війська окупували українське місто Вугледар, що на півдні Донецької області. Бої за цю "фортецю" тривали більше двох років.

Ще наприкінці вересня з'явились фото- і відеопідтвердження того, що армія РФ зайшла в житлову забудову міста спочатку з південно-східної, а потім і з західної сторони. Згодом стало відомо, що росіяни просунулися в центральну і північну частину Вугледару.

Прокремлівські військові блогери напередодні опублікували кілька відео, на яких видно російських солдатів з прапорами на дахах різних будинків у місті.

Українське командування 2 жовтня підтвердило, що вивело гарнізон ЗСУ з Вугледару, щоб він не потрапив в оточення.

"Вищим командуванням наданий дозвіл на здійснення маневру по виведенню підрозділів з Вугледару з метою збереження особового складу і бойової техніки, зайняття положення для ведення подальших дій", - йдеться в заяві угруповання (ОСУВ) "Хортиця".

Зазначається, що російські війська зазнали "чисельних втрат" в ході боїв за місто, але змогли "спрямувати резерви для проведення флангових ударів, які виснажили оборону підрозділів Збройних сил України". Виникла загроза оточення міста, наголосила пресслужба ОСУВ.

Весь час оборони місто утримувала 72-га окрема механізована бригада ЗСУ.

Автор фото,Getty Images

Кореспондент BBC Абдуджаліл Абдурасулов поспілкувався з двома солдатами цієї бригади, яким вдалося покинути місто перед штурмом і зайняти нові позиції в цьому ж районі.

Вони стверджують, що їхні війська не дочекалися наказу і почали виходити з населеного пункту самостійно.

За останні кілька днів українським бійцям довелося самостійно шукати вихід з Вугледару пішки, інакше їх неможливо було евакуювати, розповів кулеметник, який побажав залишитися неназваним.

Багато хто був поранений і вбитий російськими безпілотниками та артилерією, коли вони намагалися піти, розповідає інший військовий Роман. Багато інших вважаються зниклими безвісти.

Пресслужба 72 ОМБр заявила ВВС, що не коментує цю ситуацію.

Генштаб ЗСУ порадив звернутись за коментарем до ОСУВ "Хортиця", яке випустило офіційну заяву.

Що сталося з Вугледаром

З початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року Москва здійснила численні атаки, щоб захопити Вугледар, але досі всі вони провалювалися.

Взимку 2023 року там відбулася одна з наймасштабніших танкових битв війни.

В січні-лютому минулого року потужне угруповання морської піхоти Тихоокеанського флоту спробувало пробитись до міста з півдня і сходу, але зазнало поразки. Колони бронетехніки росіян були розбиті дронами і артилерією, а також підривалися на мінних полях.

У підсумку армія РФ змушена була відступити, а в соцмережах почалася критика російського командування через цей штурм.

Автор фото,72 ОМБр ЗСУ

Однак в цьому році Москва змінила тактику. Російські підрозділи почали поступово обходити Вугледар з флангів, а не штурмувати "в лоб".

Наприкінці літа посилився тиск на східному фланзі, де російська армія змогла захопити село Водяне і перерізати дорогу Вугледар-Костянтинівка.

В цьому районі розташовані два важливих для української оборони об'єкти: споруди шахт "Південнодонбаська-1" і "Південнодонбаська-3".

Обидві були опорними пунктами ЗСУ і обидві фактично знищені через повітряні і артилерійські атаки РФ, що відбулися в середині вересня.

Критичною ситуація біля Вугледару стала через провал оборони на іншому – західному фланзі.

На початку вересня армія РФ окупувала село Пречистівка, а згодом змогла форсувати річку Кашлагач північніше і почала обходити Вугледар із західного боку.

Український аналітичний портал DeepState і джерела ВВС зазначають, що цей район утримували підрозділи 58-ї мотопіхотної бригади ЗСУ і допоміжні резерви з сил тероборони, які не втримали ділянку фронту під тиском противника.

До кінця вересня саме із західного флангу росіяни змогли просунутися впритул до останньої траси з Вугледару - села Богоявленка - і взяти її під вогневий контроль. Гарнізон ЗСУ опинився в напівоточенні.

Російські війська просунулися настільки близько, що їхня артилерія та безпілотники цілили у все, що рухалося цією дорогою.

"Намагалися відправити постачання, організувати евакуацію наших поранених і загиблих бійців, але безрезультатно, – каже ВВС військовий Роман. - Ми втратили багато транспортних засобів, а потім були змушені припинити (такі операції)".

Автор фото,72 ОМБр

Ситуація стала ще критичнішою, коли в місто увійшли російські війська, і українські частини почали відступати, не чекаючи наказу про відхід.

"Коли відхід не організований, то починається хаос, це природне правило війни", – пояснив кулеметник. Деякі групи, додав він, дезорієнтувалися через відключення зв’язку. Їхні радіостанції не працювали, і коли вони потрапляли під вогонь, їм доводилося самостійно швидко приймати рішення, і часто це був відступ.

Українські лінії оборони були зруйновані російськими авіаційними бомбами та системами термобаричної зброї, такими як "Солнцепьок", а також безпілотниками та реактивними системами залпового вогню.

Зіткнувшись із такою навалою, відхід з певних позицій став неминучим, стверджує Роман.

"Як воювати, коли ти залишився на позиції один, а по тобі летить з усього? Або гинути, або відходити", - додав він.

Але вибиратися з майже оточеного міста було надзвичайно небезпечно. Вдень це дорівнювало місії смертника.

Українські війська здебільшого намагалися відступати вночі, їм доводилося перетинати мінні поля визначеними стежками, щоб уникнути дороги на Богоявленку, оскільки вона перебувала під пильним наглядом росіян.

Донедавна евакуаційні машини могли заїжджати під покровом темряви з вимкненими фарами, – пояснює Роман. Але як тільки російські війська дійшли до центру міста, врятуватися можна було лише пішки.

Ті, кому вдалося вибратися, виснажені та пригнічені. Вони також злі на своїх командирів за те, що не віддали наказ про відступ раніше, тому що вони стверджують, що вже деякий час назад було очевидно про марність зусиль з утримання Вугледару.

За словами очільника Донецької області Вадима Філашкіна, до вівторка у Вугледарі залишилося близько 100 цивільних із довоєнних 14 тисяч.

Вдалося евакуювати усіх дітей, залишились літні люди. Житлова забудова міста знищена.

Вугледар. Що далі

Фактично з перших тижнів повномасштабної війни шахтарське містечко Вугледар, що стоїть посеред голого степу, опинилося на вістрі плацдарму ЗСУ, який на десятки кілометрів врізався вглиб території, контрольованої російськими військами.

За 18 км на схід від міста проходять залізничні колії, якими російська армія може перекидати війська та техніку по лінії Донецьк-Волноваха і далі на південь. Український контроль за Вугледаром позбавляв РФ можливість користуватися залізницею в цьому районі.

Кремль вирішив побудувати нову залізничну гілку через Донецьку область в окупований Крим, але південніше від лінії зіткнення, щоб убезпечити її від обстрілів.

Таким чином нагальна потреба взяти під контроль цей район для командування ЗС РФ у цьому контексті відпала.

Крім того, сам Вугледар вже певний час був відрізаний від логістичних шляхів постачання ЗСУ.

Автор фото,Reuters

Про це кажуть також і західні аналітики з американського "Інститут вивчення війни" (ISW).

"Захоплення Вугледара Росією навряд чи кардинально змінить хід наступальних операцій на заході Донецької області, здебільшого тому, що Вугледар не є особливо важливим логістичним вузлом і тому, що російські війська контролювали більшість основних доріг, що ведуть до Вугледара ще до 1 жовтня", - сказано в звіті організації.

Щоправда, небезпека в тому, куди рушать далі війська РФ після окупації Вугледару. Очевидний вектор руху - на північ до Курахового. До цього стратегічно важливого міста приблизно 20 км, однак рухатися треба по відкритій місцевості, де обладнані лінії оборони.

Просування російської бронетехніки, особливо наприкінці осені і взимку, може бути ускладнене.

Перша з ліній оборони тут на рубежі сіл Новоукраїнка і Богоявленка. Армія РФ вже намагається рухатися в цю сторону і атакує ці населені пункти з повітря.

Автор фото,Reuters

Російські війська можуть почати рух на захід в сторону ще однієї "фортеці" південного Донбасу - селища Велика Новосілка. Цей населений пункт важливий для логістики ЗСУ не лише в Донецькій, але й в Запорізькій області.

Зараз армія РФ за 15 км від Великої Новосілки.

Крім того, утримання Вугледару залишало Києву шанси на перерізання "сухопутного коридору" з Криму до Росії територією українського Приазов'я.

"В нього вдале географічне положення. З Вугледару можна відразу на декілька напрямків наступати, зокрема в сторону Волновахи і Приазов'я. В таких випадках Вугледар був би основним логістичним хабом українського війська", – пояснював ВВС військовий аналітик і історик Михайло Жирохов.

Після окупації міста ці наступальні задуми не мають шансів на реалізацію.

Аналітики також відзначають символічне і пропагандистське значення окупації Вугледара. Зазнавши важких поразок в боях за місто в 2022-23 роках, Росія змогла взяти його під контроль попри важкі втрати.

"Поразка у Вугледарі стане як стратегічною втратою для українських військових, так і символічним ударом з огляду на ту центральну роль, яку це місто відіграло у стримуванні російського натиску", - резюмує видання The New York Times.

Автор: Олег Черниш, Абдуджаліл Абдурасулов,BBC